Baiser Russe Російський поцілунок Russian Kiss
In situ installation by Ukrainian Artist, Vasyl Grubliak
24.02-04.03.2023
Atelier 11 Cité Falguière, 75015 Paris, France
A safe haven to a multicultural artistic community during the war-torn 20th century, Atelier 11 Cité Falguière remains committed to promoting international understanding and solidarity through cross-cultural dialogue and exchange. This installation is presented as part of L'AiR Arts solidarity residency in partnership with Artists at Risk.
Baiser Russe special events:
February 24: Vernissage, featuring Solidarity Borscht
March 1: Waging Justice in Ukraine talk by the Clooney Foundation for Justice
March 4: closing event, featuring multimedia presentation Art, War & the Community of Montparnasse
February 24: Vernissage, featuring Solidarity Borscht
March 1: Waging Justice in Ukraine talk by the Clooney Foundation for Justice
March 4: closing event, featuring multimedia presentation Art, War & the Community of Montparnasse
Ukrainian artist Vasyl Grubliak is known for his “objects of light” and his installations that incorporate deeply personal themes with social commentary. The project Baiser russe or “Russian Kiss” demonstrates his ongoing artistic practice of creating multi-layered themes that include different media.
Russian military aggression was the catalyst for this project: Since the 24th of February 2022, towns and villages across Ukraine have been bombarded by daily attacks. Rockets and missiles have targeted residential buildings and national infrastructure; their fragments mutilate, cut faces, crush bones, and tear off body parts. In Ukraine, the fragments of rockets have become such a familiar sight that these objects became artistic materials, despite Grubliak having never seen them before.
The shards from two S-300 missiles were brought by a soldier of the Armed Forces of Ukraine from the island of Khortytsya. In the 16th-18th centuries, at this very place, was located Zaporizhzhya Sich—the military camp of Ukrainian Cossacks, well known symbol of the indestructible spirit of the Ukrainian people. The shards were collected in two stages. After investigation of the blast site, the first part was collected from the crater. It was packed and waiting to be sent by mail when the second missile hit the base where Ukranian forces were located. Fortunately, there were no fatalities, but the package containing the shards was lacerated in the blast. This added new histories and meaning to the objects as the project was being developed.
Grubliak found the shards to be very light, even beautiful in their way. Made from an alloy of aluminum, copper, titanium and iron, they exhibit the artist’s preference for “mixed media” very literally.
The installation is created through a long and technical process. Each shard is manually suspended from an almost invisible thread to create the impression of the objects hanging in the air—ready to complete their fatal mission. Exhibited in Paris, a city that symbolizes art de vivre, and artistic freedom, these rocket fragments once held the potential to kill, yet they remain forever suspended, as a reminder of their initial purpose: deadly weapons of war, sent to kill as many Ukrainians as possible.
Vitally, most of the debris collected from the missiles in this artwork is now part of the evidence that is assembled in the ongoing investigations into crimes committed by the Russian Army during the war in Ukraine. This adds another dimension to the poignancy of the work; the installation itself has become evidence, exposing the impact of the war crimes.
The first impression of Grubliak’s work can be purely aesthetic: an immersive, kinetic sculpture that reminds us of the visual and physical realities of an ongoing war. But the work goes beyond this conceptually; it immerses the viewer in a reality created just for the viewing. The viewer discovers what it might be like at the center of an explosion, surrounded by murderous pieces. It is in the disruption of the first impression of the art object with the conceptual essence of the installation that gives the viewer the sense of immersion, involvement, or even complicity.
The Baiser russe remains incomplete and will continue to evolve as long as Russian missiles are fired at Ukraine. It will continue to grow, mirroring the ever increasing toll of victims. Still, this exhibit can never encompass the grief the Ukrainian people continue to suffer as a result of this war.
Since the beginning of the Russian invasion in Ukraine, around 5000 missiles have been launched.
Russian military aggression was the catalyst for this project: Since the 24th of February 2022, towns and villages across Ukraine have been bombarded by daily attacks. Rockets and missiles have targeted residential buildings and national infrastructure; their fragments mutilate, cut faces, crush bones, and tear off body parts. In Ukraine, the fragments of rockets have become such a familiar sight that these objects became artistic materials, despite Grubliak having never seen them before.
The shards from two S-300 missiles were brought by a soldier of the Armed Forces of Ukraine from the island of Khortytsya. In the 16th-18th centuries, at this very place, was located Zaporizhzhya Sich—the military camp of Ukrainian Cossacks, well known symbol of the indestructible spirit of the Ukrainian people. The shards were collected in two stages. After investigation of the blast site, the first part was collected from the crater. It was packed and waiting to be sent by mail when the second missile hit the base where Ukranian forces were located. Fortunately, there were no fatalities, but the package containing the shards was lacerated in the blast. This added new histories and meaning to the objects as the project was being developed.
Grubliak found the shards to be very light, even beautiful in their way. Made from an alloy of aluminum, copper, titanium and iron, they exhibit the artist’s preference for “mixed media” very literally.
The installation is created through a long and technical process. Each shard is manually suspended from an almost invisible thread to create the impression of the objects hanging in the air—ready to complete their fatal mission. Exhibited in Paris, a city that symbolizes art de vivre, and artistic freedom, these rocket fragments once held the potential to kill, yet they remain forever suspended, as a reminder of their initial purpose: deadly weapons of war, sent to kill as many Ukrainians as possible.
Vitally, most of the debris collected from the missiles in this artwork is now part of the evidence that is assembled in the ongoing investigations into crimes committed by the Russian Army during the war in Ukraine. This adds another dimension to the poignancy of the work; the installation itself has become evidence, exposing the impact of the war crimes.
The first impression of Grubliak’s work can be purely aesthetic: an immersive, kinetic sculpture that reminds us of the visual and physical realities of an ongoing war. But the work goes beyond this conceptually; it immerses the viewer in a reality created just for the viewing. The viewer discovers what it might be like at the center of an explosion, surrounded by murderous pieces. It is in the disruption of the first impression of the art object with the conceptual essence of the installation that gives the viewer the sense of immersion, involvement, or even complicity.
The Baiser russe remains incomplete and will continue to evolve as long as Russian missiles are fired at Ukraine. It will continue to grow, mirroring the ever increasing toll of victims. Still, this exhibit can never encompass the grief the Ukrainian people continue to suffer as a result of this war.
Since the beginning of the Russian invasion in Ukraine, around 5000 missiles have been launched.
Watch the video about the creation of Baiser russe with the artist, Vasyl Grubliak; video by Demir Ramazanov
Photo: Megija Plata | Мегия Плата
L'artiste ukrainien Vasyl Grubliak est connu pour ses objets lumineux et ses installations traitant des thèmes sociaux, profonds et personnels. Le projet Baiser russe s’inscrit dans sa pratique habituelle, qui consiste à créer une œuvre avec différents matériaux.
Ce projet fut inspiré par l’agression militaire russe. Depuis le 24 février 2022, les villes et les villages ukrainiens sont quotidiennement bombardés. Des roquettes touchent des bâtiments résidentiels et des infrastructures, leurs fragments mutilent, coupent des visages, écrasent des os, arrachent des parties de corps. En Ukraine, le fragment de roquette fait maintenant partie du paysage quotidien ; l’idée de l’utiliser comme matériel artistique s’est naturellement imposée à l’artiste, alors même qu’il n’en avait encore lui-même jamais vu.
Un soldat ukrainien lui a apporté les éclats de deux missiles S-300, tirés sur l’île de Khortytsa. C‘est sur cette île que se trouve Sich de Zaporijia, un camp militaire cosaque datant des XVIe-XVIIIe, aujourd’hui symbole de l’indomptable esprit ukrainien. Les éclats de missiles ont été collectés en deux fois. La première partie de ces éclats, récupérée sur le lieu où le premier missile était tombé, avait déjà été emballée, prête à être expédiée à l’artiste, lorsqu’un nouveau missile a frappé la base où vivent les militaires ukrainiens. Heureusement, il n’y a pas eu de victimes, mais le colis contenant des fragments a été tailladé par de nouveaux éclats. D’autres significations sont ainsi venues s’ajouter au projet, au fil de sa conception.
Les éclats se sont révélés très légers, même beaux à leur manière. Fabriqués à partir d’un alliage d’aluminium, de cuivre, de titane et de fer, ils sont devenus les «supports mixtes» d’une expression artistique
Créer une installation est un processus long et technique. Chaque éclat est suspendu à un fil de pêche presque invisible, donnant l’impression qu’ils flottent dans les airs, prêts à accomplir leur mission fatale. Par un heureux hasard, les éclats de ces roquettes - qui pourraient être exposés à Paris, ville-symbole d’un certain art de vivre - n’ont tué personne. Ils restent cependant à jamais porteurs de la volonté russe initiale : abattre le plus d’Ukrainiens possible.
Soulignons également que les débris principaux de ces mêmes missiles font partie des pièces à conviction rassemblées dans les enquêtes pour crimes commis par les Russes dans la guerre en Ukraine. L’installation prend alors une autre dimension, faisant de l’œuvre d’art une preuve de crime en elle-même.
La première impression du travail de Grubliak pourrait sembler purement esthétique ; la simple confrontation à une sculpture cinétique, dont chaque éclat rappelle qu’une guerre a lieu aujourd’hui en Ukraine. Mais l’œuvre va au-delà ; elle immerge le spectateur dans une réalité spécifiquement créée pour le public étranger au conflit. Le spectateur se retrouve donc, en quelque sorte, à l’épicentre de l’explosion, entouré des pièces meurtrières. Le décalage entre la première impression, purement artistique, et l’essence du projet provoque alors une implication très vive du public.
Le Baiser russe ne sera pas achevé ; l’installation continuera à évoluer indéfiniment tant que des missiles russes seront tirés en Ukraine. L’œuvre se développera, se mesurant à la triste évolution du bilan des victimes. Quel que soit le nombre d’éclats qui la composeront, rien ne pourra jamais égaler l’immense douleur que chacun d’eux a provoqué.
Depuis le début de l’invasion russe en Ukraine, 5000 missiles ont déjà été lancés.
Text: Svitlana Starostenko
Ce projet fut inspiré par l’agression militaire russe. Depuis le 24 février 2022, les villes et les villages ukrainiens sont quotidiennement bombardés. Des roquettes touchent des bâtiments résidentiels et des infrastructures, leurs fragments mutilent, coupent des visages, écrasent des os, arrachent des parties de corps. En Ukraine, le fragment de roquette fait maintenant partie du paysage quotidien ; l’idée de l’utiliser comme matériel artistique s’est naturellement imposée à l’artiste, alors même qu’il n’en avait encore lui-même jamais vu.
Un soldat ukrainien lui a apporté les éclats de deux missiles S-300, tirés sur l’île de Khortytsa. C‘est sur cette île que se trouve Sich de Zaporijia, un camp militaire cosaque datant des XVIe-XVIIIe, aujourd’hui symbole de l’indomptable esprit ukrainien. Les éclats de missiles ont été collectés en deux fois. La première partie de ces éclats, récupérée sur le lieu où le premier missile était tombé, avait déjà été emballée, prête à être expédiée à l’artiste, lorsqu’un nouveau missile a frappé la base où vivent les militaires ukrainiens. Heureusement, il n’y a pas eu de victimes, mais le colis contenant des fragments a été tailladé par de nouveaux éclats. D’autres significations sont ainsi venues s’ajouter au projet, au fil de sa conception.
Les éclats se sont révélés très légers, même beaux à leur manière. Fabriqués à partir d’un alliage d’aluminium, de cuivre, de titane et de fer, ils sont devenus les «supports mixtes» d’une expression artistique
Créer une installation est un processus long et technique. Chaque éclat est suspendu à un fil de pêche presque invisible, donnant l’impression qu’ils flottent dans les airs, prêts à accomplir leur mission fatale. Par un heureux hasard, les éclats de ces roquettes - qui pourraient être exposés à Paris, ville-symbole d’un certain art de vivre - n’ont tué personne. Ils restent cependant à jamais porteurs de la volonté russe initiale : abattre le plus d’Ukrainiens possible.
Soulignons également que les débris principaux de ces mêmes missiles font partie des pièces à conviction rassemblées dans les enquêtes pour crimes commis par les Russes dans la guerre en Ukraine. L’installation prend alors une autre dimension, faisant de l’œuvre d’art une preuve de crime en elle-même.
La première impression du travail de Grubliak pourrait sembler purement esthétique ; la simple confrontation à une sculpture cinétique, dont chaque éclat rappelle qu’une guerre a lieu aujourd’hui en Ukraine. Mais l’œuvre va au-delà ; elle immerge le spectateur dans une réalité spécifiquement créée pour le public étranger au conflit. Le spectateur se retrouve donc, en quelque sorte, à l’épicentre de l’explosion, entouré des pièces meurtrières. Le décalage entre la première impression, purement artistique, et l’essence du projet provoque alors une implication très vive du public.
Le Baiser russe ne sera pas achevé ; l’installation continuera à évoluer indéfiniment tant que des missiles russes seront tirés en Ukraine. L’œuvre se développera, se mesurant à la triste évolution du bilan des victimes. Quel que soit le nombre d’éclats qui la composeront, rien ne pourra jamais égaler l’immense douleur que chacun d’eux a provoqué.
Depuis le début de l’invasion russe en Ukraine, 5000 missiles ont déjà été lancés.
Text: Svitlana Starostenko
Presented as a solidarity initiative, the collected proceeds will support the relief efforts and the fight for independence of Ukraine, contributing to humanitarian help and the investigation of war crimes through the Clooney Foundation for Justice, as well as future residencies for arts workers at risk/in exile at Atelier 11 in Paris.
Cet évènement étant une initiative solidaire, les bénéfices récoltés seront reversés à la lutte pour l'indépendance de l'Ukraine, notamment pour soutenir les efforts humanitaires ; ainsi qu'aux investigations sur les crimes de guerre menées par la Fondation Clooney pour la Justice; mais aussi pour l’organisation de résidences à l'Atelier 11 à destination d’artistes en exil.
Український художник Василь Грубляк відомий своїми світловими об'єктами та інсталяціями на гострі, соціальні та глибокі особисті теми. Проект «російський поцілунок» виник в продовження звичної практики Грубляка створювати роботи з багатьох складових.
Інсталяція “російський поцілунок” стала логічною рефлексією на військову агресію росії в Україні. З 24 лютого 2022 року щодня проводяться обстріли українських міст та сіл. Ракети потрапляють у житлові будинки та об'єкти інфраструктури, а їх уламки калічать, січуть обличчя, дроблять кістки, відривають кінцівки. Поняття ракетного уламка стало настільки звичним, що ідея взяти його за матеріал прийшла природно, навіть коли автор ще не бачив їх наживо.
Уламки від двох ракет С-300 були доставлені з острова Хортиця солдатом ЗСУ. У 16-18 століттях на цьому місці знаходилася Запорізька Січ - військовий табір українського козацтва, знаменитий символ незламного духу народу. Зібрані вони були у два етапи. Після слідчих дій на місці прильоту ракети з воронки була зібрана перша частина. Коли вона була упакована та чекала відправлення поштою, на базу, де мешкали наші військові, прилетіла друга ракета. На щастя, жертв не було. Але коробка з уламками була посічена новими уламками. Так, по мірі підготовки проекту, на загальний задум нашаровувалися нові сенси.
Уламки направду виявилися дуже легкими і навіть красивими. Створені із сплаву алюмінію, міді, титану та заліза, вони стали “змішаною технікою” для художнього висловлювання. Створення інсталяції копіткий та трудомісткий процес. Кожна з них вручну підвішена на майже невидимій волосіні. Створюється відчуття, що смертоносні деталі ширяють у повітрі і вже готові виконати свою первісну задачу. Уламки цих ракет, які нині демонструються у центрі Парижа - міста-символу красивого життя, не вбили нікого. Але в цих фрагментах назавжди збережеться намір росії - знищити якнайбільше українців.
Важливо розуміти, що основні частини цих ракет були зібрані слідчими і долучені до доказів злочинів, скоєних росіянами в Україні. Аналогічно і ця інсталяція, будучи художнім твором, також стає фіксацією злочину.
Перше візуальне враження про роботу Грубляка може бути як про естетичний дизайн-проект чи кінетичну скульптуру. А кожен окремий уламок може стати так званим сувеніром з країни, де йде війна. Але сама робота є цільною і передбачає імерсивність - занурення глядача у спеціально створену для нього реальність. Відвідувач перебуває ніби в епіцентрі вибуху, оточений смертоносними деталями. Так, усвідомлення жахаючої різниці між першим враженням та реальною суттю проекту, здатне викликати почуття причетності.
“Російський поцілунок” принципово не може вважатися закінченим твором. Допоки в Україні йде війна, поки по українцям стріляють російськими ракетами, ця інсталяція може бути збільшена в нескінченну кількість разів. Пропорційно тому, як зростає кількість смертей, каліцтв і руйнувань, що несуть ці уламки. Але навіть тоді робота не буде занадто велика щодо того горя, яке принесли її складові.
За рік ведення повномасштабної війни в Україні було випущено 5000 ракет.
Інсталяція “російський поцілунок” стала логічною рефлексією на військову агресію росії в Україні. З 24 лютого 2022 року щодня проводяться обстріли українських міст та сіл. Ракети потрапляють у житлові будинки та об'єкти інфраструктури, а їх уламки калічать, січуть обличчя, дроблять кістки, відривають кінцівки. Поняття ракетного уламка стало настільки звичним, що ідея взяти його за матеріал прийшла природно, навіть коли автор ще не бачив їх наживо.
Уламки від двох ракет С-300 були доставлені з острова Хортиця солдатом ЗСУ. У 16-18 століттях на цьому місці знаходилася Запорізька Січ - військовий табір українського козацтва, знаменитий символ незламного духу народу. Зібрані вони були у два етапи. Після слідчих дій на місці прильоту ракети з воронки була зібрана перша частина. Коли вона була упакована та чекала відправлення поштою, на базу, де мешкали наші військові, прилетіла друга ракета. На щастя, жертв не було. Але коробка з уламками була посічена новими уламками. Так, по мірі підготовки проекту, на загальний задум нашаровувалися нові сенси.
Уламки направду виявилися дуже легкими і навіть красивими. Створені із сплаву алюмінію, міді, титану та заліза, вони стали “змішаною технікою” для художнього висловлювання. Створення інсталяції копіткий та трудомісткий процес. Кожна з них вручну підвішена на майже невидимій волосіні. Створюється відчуття, що смертоносні деталі ширяють у повітрі і вже готові виконати свою первісну задачу. Уламки цих ракет, які нині демонструються у центрі Парижа - міста-символу красивого життя, не вбили нікого. Але в цих фрагментах назавжди збережеться намір росії - знищити якнайбільше українців.
Важливо розуміти, що основні частини цих ракет були зібрані слідчими і долучені до доказів злочинів, скоєних росіянами в Україні. Аналогічно і ця інсталяція, будучи художнім твором, також стає фіксацією злочину.
Перше візуальне враження про роботу Грубляка може бути як про естетичний дизайн-проект чи кінетичну скульптуру. А кожен окремий уламок може стати так званим сувеніром з країни, де йде війна. Але сама робота є цільною і передбачає імерсивність - занурення глядача у спеціально створену для нього реальність. Відвідувач перебуває ніби в епіцентрі вибуху, оточений смертоносними деталями. Так, усвідомлення жахаючої різниці між першим враженням та реальною суттю проекту, здатне викликати почуття причетності.
“Російський поцілунок” принципово не може вважатися закінченим твором. Допоки в Україні йде війна, поки по українцям стріляють російськими ракетами, ця інсталяція може бути збільшена в нескінченну кількість разів. Пропорційно тому, як зростає кількість смертей, каліцтв і руйнувань, що несуть ці уламки. Але навіть тоді робота не буде занадто велика щодо того горя, яке принесли її складові.
За рік ведення повномасштабної війни в Україні було випущено 5000 ракет.
Vasyl Grubliak, Ukraine
|
Born in 1984 in Kyiv, Vasyl Grubliak graduated from the National Academy of Fine Arts and Architecture.
His real passion and favorite material is light. Vasyl makes forms with light and for light: light installations, lamps design and lighting of the spaces. Light is his philosophy and endless source of inspiration. I want to reveal the power of light, to use it as a universal non-symbolic way of communication between living beings. Vasyl Grubliak is an Artists at Risk (AR)-Resident with L'AiR Arts at Atelier 11 in Paris, in February - March, 2023
|
|
Curator: Svitlana Starostenko
Graphic design: Demir Ramazanov |
Many thanks to our partners and volunteers who made Baiser russe project possible.
Merci à tous les partenaires et bénévoles qui ont rendu ce projet possible.
Merci à tous les partenaires et bénévoles qui ont rendu ce projet possible.
